КРІПА́ЦТВО = КРІПА́ЧЧИНА

кріпа́цтво = кріпа́ччина — систе­ма суспільних відносин у добу феодалізму (скасовано в Росій­ській імперії 1861 p.), за якою поміщик мав право на особу, працю й майно підлеглих йому селян-кріпаків; кріпосне право; також відповідне суспільне становище та­ких селян; в Україні закріпачення селян було юридично узаконено царицею Катериною II 1783 р. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 316.